Слова пластун і скавт – синоніми. Скавт в англійській мові – розвідник (розвідувач). Козаки називали розвідувача – пластуном.
Брітанський ґенерал Роберт Бейден-Павел (Бі-Пі) брав участь у бурській війні 1899-1902 коли переконався, що молодь здібна надзвичайних вчинків але потребує ідейної і практичної підготови. Коли Бі-Пі повернувся до Англії, покинув військову службу і занявся вихованням молоді. Створив систему самовиховання яку, в 1908 р. описав в книжці Scouting for Boys (Скавтінґ для хлопців).
З Англії скавтінґ душе швидко поширився по багатьох країнах світи і став світовим рухом. В більшості країн, дівчата творили свою власну окрему організацію побудовану на тих самих засадах, що скавти. Зчасом деякі скавтські організації охопили й хлопців і дівчат. Сьогодні в більшості країнах дівчата й хлопці творять спільну організацію – напр. в Канаді, а в деяких вони творять окремі організації – напр. в США. До Пласту дівчата і хлопці належали від самого початку.
В 1911 р. у Львові, д-р Олександер Тисовський (Дрот), Петро Франко та Іван Чмола заснували перші пластові гуртки. Гурток Дрота існував при Академічній гімназії у Львові де 12.04.1912 гурток склав пластову присягу. Тому дата 12 квітням 1912 уважається офіційним початком Пласту. До 1914 хлоп’ячі і дівочі пластові відділи існували в Галичині при всіх українських і багатьох польських гімназіях де були учні українці.
У 1914 Пласт поширився поза межі Галичини і розвинувся на Буковині. Під час визвольних змагань за українську державу (1917-1919) Пласт розвинувся і поширив свою діяльність на центральні та східні частини України.
Україна не збереглa свою незалежність. З початоком 1920-их років, Східня Україна стала частиною Радянського Союзу. Більша частина західньої України попала під польську владу, а менша – під чеську, румунську і згодом угорську. В радянській частині (СРСР) Пласт був заборонений, а на західних землях Пласт пожвавив свою діяльність – розвивався в Галичині, поширивя на Закарпаття, Волинь і Пряшівщину.
Зчасом Пласт з’явився також серед української еміґраційної молоді в країнах Західньої Европи. Протягом 1920-их і 1930-их років у Канаді творилися групи пластунів-скавтів головно при парафіях. В 1924 в Канаді була зареєстрована організація молоді Пласт при товаристві Січ. Вона діяла кілька років але не мала організаційного зв’язку з галицьким Пластом. Також протягом 1920-их років постали пластові-скавтські групи при парафіях в США, але більшість груп довго не проіснували.
На західних українських землях Пласт розвивався по містах і селах – в Галичині при українських середніх школах, на Волині при Просвітах. До Пласту вступала молодь із селянських, робітничих і професійних родин. Проводом Пласту стала Верховна Пластова Команда. Відбувалися мандрівні, і постійні табори. Митрополит Андрей Шептицький подарував пластунам площу на горі Сокіл в Карпатах. Появилася книжка д-р О. Тисовського Життя в Пласті й почав виходити пластовий журнал Молоде Життя.
Пласт розгортав щораз ширшу діяльність: в 1925 було 37 юнацьких куренів і понад 2,000 пластунів і пластунок а в 1930 було 93 курені і 6,000 пластунів і пластунок. Але польській владі не подобалося те, що Пласт виховував свідомих українців і влада заборонила пластову діяльність – на Волині в 1928 році, в Галичині в 1930 році.
Хоч Пласт був заборонений, пластуни в Галичині дальше працювали таємно під виглядом організації – Комісії Виховних Осель і Мандрівок Молоді (КВОММ) і під опікою товариства Рідна Школа. Працєю керував таємний провід – Пластовий Центр. Пластових провідників, яких викривали, польська влада гостро карала арештами та ув’язненням у концентраційних таборах.
Після Першої світової війни пластова діяльність відкрито розвивалася на Закарпаттю, в той час частиною Чехо-Словаччини. В Празі пластуни створили пластову організацію, Союз Українських Пластунів Еміґрантів (СУПЕ). Коли в 1938 році Карпатська Ускраїна проголосила незалежність, пластуни Закарпаття включилися в громадську та військову діяльність, допомгли творити Карпатську Січ. В 1939 мадяри окупували Закарпаття і припинили діяльність Пласту.
В 1939 вибухла Друга світова війна. Перше совєти а тоді німці окупували українські землі і не дозволили відновити Пласт. Пластуни дальше діяли таємно під назвою Виховної Спільноти Української Молоді (ВСУМ).
Після війни, велике число українців опинилися поза межами України, головно в таборах переселенців в Німеччині і Австрії. Там Пласт відновив свою діяльність. Пластовий провід – Головна Пластова Старшина і Головна Пластова Рада – були в Мюнхені.
В 1947 р. пластуни почали переїздити до нових країн поселення – Америки, Канади, Австралії, Арґентини і Великобританії. З’явилися пластові групи також в Тунісії, Франції, Бразилії. Невелике число пластунів залишилися в Австрії і Німеччині.
На початку 1950-их років, створено крайові пластові проводи в шістьох країнах (Америці, Канаді, Австралії, Арґентині, Великобританії і Німеччині). Щоб затримати єдність Пласту, в 1954 р. крайові організації створили Конференцію Українських Пластових Організацій (КУПО).
Пластові заняття розвивалися в нових місцевостях. Окрім щотижневих пластових занять, відбувалися літні та зимові табори, виходили пластові журнали Готуйсь для новацтва і Юнак для юнацтва і Пластовий шлях для дорослих. Реґулярно відбувалися вишколи виховників та вишкільні табори – Золота Булава, Школа Булавних та Лісова Школа. В усіх місцевостях пластуни підшукували для себе пластові домівки, в деяких містах закуплювали власні доми і оселі. Пласт заохочував своїх членів працювати в українській громаді а пластові групи брали участь у різних громадських проєктах. В 1990 році найбільше число пластунів було в Америці, друге - в Канаді. Разом, в той час, було около 5,000 пластунів у світі.
Наприкінці 1980-их років у Радянському Союзі змінилася політична ситуація і постали організації які сприяли національному відродженні. В Україні появилася інформація про Пласт, пластова література, і почалися контакти із пластовими організаціями поза Україною. Виникли пластові групи в різних місцевостях – в Луцьку, Києві. Донецьку але найширше Пласт розвинувся у Львові.
Змагання за самостійність і проголошення незалежної України в 1991 р. сприяли розвиткові Пласту. В квітні 1991 затверджено крайовий статут і назву Пласт – Українська Скаутська Організація. Пластуни з діяспори допомагали з матеріялами, запрошеннями на вишколи виховників, і брали участь у перших вишколах в Україні. У жовтні 1991 Пласт України прийнято до КУПО. У той час почалися контакти із світовим скавтінґом, щоб увійти в міжнародний скавтський рух.
В 1990 р. почалося організування пластових груп у Польщі і в Словаччині. Обидві крайові організації увійшли в КУПО в 1991 р.
Народився у селі Бикові, недалеко Львова. Доктор біологічних наук, учитель природознавства в Академічній гімназії у Львові (1911-1939) де заснував перший пластовий гурток в 1911. Автор підручника Життя в Пласті (1921) в якій опрацював схему організації та виховну систему Пласту. В 1944 вийхав до Австрії, де тримав контакт із Пластом по світі. В 1961 вийшло друге видання його підручника Життя в Пласті. Помер у Відні. В 2002, його, дружини і сина тлінні останки перепоховано у Львові на Личаківському цвинтарі.
Народився на Івано-Франківщині. Маґістер природничих наук, полковник УСС та армії УНР. Перебув у російському (1915-1917) і польскому (1920-1922) полонах. Організував пластові гуртки у Львові (1911) . Найвизначнішій скавтмастер Пласту у ділянках таборів і вишколів. Учитель історії, географії та тіловиховання в гімназії (1922-1930). Ув’язнений в польській тюрмі за працю в Пласті (1930-1932). Загинув в тюрмах НКВД.
Народився в Нагуєвичах біля Дрогобича, син письменника Івана Франка. Учитель тіловиховання в гімназії у Львові (1911-1914), сотник УСС, начальник в УГА. Учитель в гімназії в Коломиї (1922-1930) і в Яворові та Львові (1936-1939). Організатор пластових гуртків у Львові (1911). Цікавився передусім тіловихованням. Загинув в в бомбардуванню в 1941.
