Батурин сьогодні

написав Богдан Лук'яненко

Сьогодні Батурин, особливо влітку, це оаза пластового і громадського життя. Тут відбуваються--Свято Весни, пластові табори новацтва й юнацтва, пластовий фестин, храмове свято каплиці святих Володимира й Ольги, вчительські конференції тощо. Підчас літнього сезону щонеділі відправляється Служба Божа. Минулого літа відбувся 11 липня перший сьлюб у пластовій каплиці; молоду пару--Романа Карпишина й Рому Когутяк повінчав о. митрат Іван Гаврилюк.

Oселя займає 161 акр землі. Вона розділена на три частини--33 акри приватної власности (34 ділянки), терен пластового вжитку, з будинками Орликом, Мотрею й шпиталиком, призначений виключно для пластових занять, та терен спільного вжитку, як дороги доїзду, спортивні площі та озеро.

Терен спільного вжитку призначений в першу чергу для пластунів під час таборів, а поза тим для власників ділянок, усіх членів монтреальської Пластової Станиці та їхніх гостей.

Будинок Орлик призначений для таборування пластового новацтва. Він має чотири великі й три малі кімнати, широку веранду, душі й туалети. В будинку Мотрі є кухня, велика їдальня й житлові кімнати. Будинок сповняє ролю центру пластового життя оселі. Шпиталик вживається як центр швидкої допомоги та мешкання кухонного персоналу новацьких таборів.

Гордість оселі--каплиця святих Володимира й Ольги, збудована в гуцульському стилі, складається з трьох частин: притвору, піддашшя й дзвіниці.

Найменший пластовий будинок--магазин для зберігання таборового устаткування.

Оселя положена на лісистих горбах серед мальовничих гір.

Невелике штучне озеро, облямоване з одного боку свіжою зеленню ялинок, вітає всіх своєю прохолодною й дає нагоду відсвіжитися купіллю. Спортивні площі футболу й відбиванки дуже популярні в енергійної молоді. Для любителів природи навколишні ліси вирощують різні сорти грибів.

Життя в Батурині напрочуд невимушене й дає нагоду кожному виявити свої нахили.

На початку літа власники ділянок з більшим чи меншим запалом косять у себе траву, а як нестає власної трави, то косять на грищах, навколо каплички й взагалі, де можна. Потім усі любителі землі починають копати городи й садити, що кому до душі. І тут справді виявляються українські таланти--городи зацвітають трояндами, маками, мальвами й усякими екзотичними квітами. Правда, більша кількість господарів практичного думання й віддають перевагу часникові, помідорам, полуницям чи навіть простій картоплі та бурякам. Вечорами на окремих ділянках спалахують вогники ватри, від яких чути сміх і веселі пісні.

Під осінь Батурин вкривається різнокольоровими шатами, в повітрі бринить мороз. Ранками на траві й кущах виблискують сріблом сіточки павуків. Дим з ватр набирає своєрідного запаху. Люди починають говорити про підпеньки та їздять збирати яблука по місцевих садах.

На зиму оселя завмирає. Замерзає озеро, а сніги часом бувають такі, що можна легко вийти на дахи будинків. Навколо оселі у віддалі кільканадцять кілометрів є добрі лещетарські з'їзди та й сам Батурин дуже добре надається до звичайного, неальпійського лещетарства чи до їзди на снігових ракетах. Оселя, як така, не збудована для вжитку взимі, але деякі одчайдухи приїжджають тоді сюди відвідати свої будинки й тішитися блиском снігу. Деякі родини навіть проводять свої Різдвяні вакації в Батурині.